Юрій Бедрик

Метафізика восени.
Цифри -- скінчено. Кроки -- лічим.
О як часто прикритись нічим
Од нестерпної глибини...

Розбудивши найвищі сни --
Душу -- наче монету -- зичим,
З нежіночим-нечоловічим
Сивим профілем сатани.

Завтра -- паморозь. Час -- поник.
І пора повертати лик
В передбаченні перельоту.

Але фею життя -- гони:
Бо її сатурнічний скрик
Тишу вб’є -- мов живу істоту...

1993