Спускається з Холодної гори
трамваєм (все та ж сама третя "марка"!)
Редактор Карк. Чи знаєте ви Карка?
Ні, ви не знаєте! Про нього говорив
було Пан Бравнінґ, він же Хвильовий
чи Вольовий, а чи Еразм Блакитний,
а радше той, що вже застреливсь в квітні,
бо хитрий світ його таки зловив.
Бетговен гримає, а далі -- хорий Глюк;
трамвай вивозить на Червону Лопань,
і Карк питається -- обличчям до Европи --
Невже я винен в тому, що люблю?
Давно було. І що ті голоси?
Аж Карку вже зближається на тридцять.
Він наскрізь фаховий. Він -- золото і криця.
Він - ворог нації, що вже зійшла на пси
в своїм бажанні виплекати зміну
хоробрим скрипникам і митникам держави.
Він редаґує, і не просто править,
а виправляє ваші гнуті спини.
Василь КОЖЕЛЯНКО
