Зі скрижалей французького відродження

Для пустунів – із глуздом кволим
Ми часто чиним божевілля.
То тут, то там снуєм. Весілля
Справляючи, себе неволим.

Погрожуєм, вернутись молим,
Падем во злобу і безсилля
Для пустунів.

Без краю виспрено глаголим,
Не зря в собі неправди зілля.
Думки руйнуєм об свавілля
Й супріч усіх людей крамолим
Для пустунів...

переклав Юрій Бедрик

Ваш блазень, сір, помер, його вже поховали,
Але з поетом ви забудете сумне,
Бо блазень і поет, мабуть-таки, одне,
І блазень, і поет завжди улад співали.

В поета від турбот вже й вуса полиняли,
А блазень, знай собі, і вусом не моргне.
Без грошей той і той завжди, а головне,
Обидва насмішать, як їх роздратували.

В поета в голові завжди думки нові,
А в блазня капелюх новий на голові,
І повно в них обох сонетів і куплетів.

Між ними лиш одна мала відмінність є:
Фортуна в наші дні лиш блазнів визнає,
Але чомусь вона не жалує поетів.

Переклала Євгенія Кононенко

Хоч я від юних літ про подорожі мрію,
Додому привезу лиш тугу і жалі.
Хотів би жити сам із сумом на чолі,
Але у самоті я, мов собака, вию.

Я мрію про моря, вітрила і стихію,
Але біжу я геть, як бачу кораблі.
Хотів би оброблять великий шмат землі,
Але клену життя, коли орю чи сію.

Хотів би вчити я науку й ремесло,
Але іду, куди вітрами понесло,
І ось уже війна в кривавий бій погнала...

Дурна моя зоря кудись мене несе!
Бажаю усього і зневажаю все,
Й нічого у житті не знаю досконало.

Переклала Євгенія Кононенко