Олег СОЛОВЕЙ
Ілюзії, алюзії і тропи

* * *

Папір і ти,
І більш нікого
На тисячу верстов
В азійських цих просторах,
Й на тисячу років
У цих барокових декорах.

Ілюзії, алюзії і тропи.
Пригадування еґо.
Його наповнення і смерть.
Долання хворих епіцентрів,
І споглядання мовчазне
Отруєних райцентрів.

 

* * *

Ми всі в якомусь сенсі ідіоти.
І тут щасливих виключень нема.
Долаємо цей шлях, і приступи нудоти
Долають нас. І все одно Весна або зима.

Ми всі закохані й щасливі.
А десь на споді -- в кожного своє.
Ми всі усміхнені і хтиві.
І тут лише чекай: чи він тебе,
Чи ти його? Жулавський чи Бліє?

І той, кому нарешті пощастить,
Дістане інші стіни...
Не спить. Горілку не вживає,
А все сидить,
І щось будує з глини.

 

Рух у напрямку Еспанії
(коротенька поема для інфікованих)

1

Полювання на привида
чимось дуже нагадує
щорічний карнавальний
атентат

(це коли в жертву
приносять слова
а потім замовкають
на рік або два)

Картинки побуту
звичайні --
забльована фіранка
холодний чай
дві тисячі книг
кольоровий гамак

Це дуже весела гра:
(не в сенсі -- що
а в сенсі -- як)

2

Еспанія ближчає
кожного дня
вона в кожному коркові
і у кожній склянці вина

і хто його зна
на бога нам усім до Бога
коли ця непомітна дорога
зникає у синіх степах

3

А після атентату
(можливі варіанти:
після шопінґу факінґу
інших цікавих речей)
тримайсь подалі од вікна --
вікно знає все
про твої перламутрові сни
вікно -- незбагненна спокуса
для тих хто літа уві сні

4

А збуджене небо
на скрипці грає
вальси пробуджених мас
фіолетові хмари
горять мов соляра
ймовірно це значить
що скоро весна

5

А на землі триває рух
можливо -- в бік Еспанії
де баски гори й виноград
А на землі
хтось непомітно наблював
у твій улюблений гамак

Це справді весела гра:
(не в сенсі -- куди
а в сенсі -- як)

15 лютого 1999