Володимир СОСЮРА

Од трамваїв синє, синє місто,
Золоті од ліхтарів сніги:
Хто прийшов із геніяльним хистом
І зробив це росчерком руки?..

Хто чорнявим електричним дротом
Синій килим неба пронизав,
Що пливе в далеку Третю Роту
І сумний вертається назад?..

Місто взяло в ромби і квадрати
Всі думки, всі пориви мої...
Це ж мені заковано стогнати
У його засніженій груді...

Це ж мені дитиною малою
Заглядать у чорні казани
І об мури битись головою,
Розбивать печаль мою об них...

Ой, у парку снігові намети!..
Там проводять ночі «пацани»...
Тільки вітер знає їх секрети,
Тільки вітер і холодні сни...

Я не знаю, хто кого морочить,
Але я б нагана знову взяв
І стріляв би в кожні жирні очі
В кожну шляпку і в манто стріляв...

Але, ні. Їх другим треба взяти...
І синіє невблаганно сніг...
Місто взяло в ромби і квадрати
Всі думки, всі пориви мої.

1924