Гуртожитська
екстраваґація
Вночі
крізь мене течуть ріки
ріки жовтої каламутної води.
Вночі
автобус їде крізь кімнату
старий автобус чвалає.
(Мул заносить повіки.
Гас струмить у трохеях.
Пил і попіл – ми).
Тихо, бо дихають нерви.
П’є комар теплу кров.
Провалюються горбища міста
у пущу
в нетрі.
Зранку – й довіку – не буде нас.
08.98
Муза
Моя муза носить білі шкарпи
п’є подвійний мате за бюро
сидить на столі свого профі
має посмішку кімнатної квітки
музику голосу грає
жіночка гарненька, хоч трохи дебела
земна і зимна
та без шкідливих звичок
(хіба інколи назве ямб хореєм, але в такт
світовій гармонії).
10.98
Еротеза
Сакральний час розчахнутих зіниць
– і рук і тіней
тче павук
пругастий і солодкий пруг
із замкнених ввігнутих ліній
пряде полотна
саван чи сувій
артерій, м’язів, голосу – і болем –
на тілі пишуть янголи письмо
(три янголи в рожевих масках)
їх мудрістю земною повна щерть
вони щораз сторукі і стокрилі:
постань сувоєм болю, жінко, дщерь,
земна ріллє.
Без часу і без цілі.
01.99
* * *
Заб’юсь в каморку
папи Карло
лиш кава і Франко
У мене тихо
плодять миші
вірші
не згірші
за бісквіти з молоком.
Галантний фас
відбитого горнятка
цитрини з медом
в купелі павук
Сусіди одв’язали стук,
що в них живе під пледом
і зранку обговорюють нестатки.
Заб’юсь в кропиву
фраз чужих
глухих до смерті
недужих на спартанськії сухоти
годин утрачу лік
і накачаюсь віршами до рвоти.
Заляжу тут на галактичний рік.
02.99
З Акутогави
І.
Я люблю Йоноске.
Голубі простирадла дощів
клекіт голосу в стінах
дріж вишні в саду.
Я люблю Йоноске.
Його зморщене тіло
пам’ятає
запах волосся гейш.
Я люблю, Йоноске,
ти почуєш, прийдеш –
плач цикади старої в траві.
Лампа сонця замінить нам доторки рук.
Стане голосом
шелест трави…
05.99
ІІ.
Говори, Йоноске,
про двісті жінок
затягнутих шовком
теплодиханної плоті
Ненаситно пірнай
в повінь запаху
Світлячком понад хвилі
тінню
доторком тіні
стань –
відгук
відлуння
відбиток.
09.99
* * *
В пустелі моєї пристрасті
поселилися дикі коні гніву
Всі рови булатом позаливані
залізні вежі зведені
киплять казани
топлять чаші чорного лою
коні, списи, катафрактріїв спини
ланцюги, цвяхи і хрести
напоготові
Я чекаю тебе.
07.99.
Ігор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО
Гуртожитська екстраваґація